12.11.2008
Британська газета «The Economist» опублікувала основні положення публічної дискусії про те, хто – держава, студенти чи платники податків мають оплачувати вартість навчання в університеті. Із наведених обома сторонами аргументів можна бачити, що ця проблема має не лише економічний, але й соціальний і ціннісний підтексти.
На сьогодні у європейських країнах та США існують різні схеми оплати вартості навчання. Так, у Сполучених Штатах ціни на навчання встановлюються залежно від попиту на конкретний вуз і спеціальність; у Великобританії вартість навчання покривається студентом і частково державою; у північних країнах (зокрема, у Швеції) навчання є безкоштовним для студентів, його вартість держава сплачує в повному обсязі.
Оскільки стабільність функціонування освітніх закладів та наукових установ (котрі здебільшого існують саме при університетах) є гарантією успішності держави та суспільства в цілому, то саме держава має брати найактивнішу участь у знаходженні та максимально ефективному використанні коштів на навчання. Так вважає один із учасників дискусії професор Андерс Флодстрьом (Anders Flodström), університетський канцлер Шведської національної агенції вищої освіти.
З іншого боку, вища освіта за своєю суттю відрізняється від шкільної (обов’язкової для кожного) освіти, оскільки надає студентові можливість здобути певні знання та навички в особливому середовищі. Окрім того, диплом вищого навчального закладу є запорукою здобуття молодою людиною престижного робочого місця. Отже, за можливості, що їх надає університет, має, принаймні частково, сплачувати той, хто навчається. Разом із тим, покриваючи частину вартості навчання, студенти плекають в собі набагато поважніше ставлення до можливостей, які їм надає університет, вважає інший учасник дебатів, пані Елісон Вулф (Alison Wolf), професор Королівського коледжу, Лондон.
Проте держава має забезпечувати матеріальною підтримкою студентів, родини котрих не мають достатніх коштів для сплати за освіту своєї дитини, і в такий спосіб гарантувати соціальну доступність освіти.
В цілому найбільш конструктивною учасникам дискусії видається так звана трикомпонентна схема оплати навчання в університеті. До неї долучені всі, хто «виграють» від стабільного освітнього процесу: держава, власне студент та суспільство, в тому числі й майбутній роботодавець студента. Суспільство долучається до цього процесу шляхом сплати податків.
За матеріалами газети «The Economist»
|
