Вже після вступу до Союзу нових членів в Європі з’явились нові проблеми, пов’язані з історичною пам’яттю, торкаючись як союзного простору, так і найближчих сусідів, наприклад в Росії або в Україні. Явища, пов’язані з історичною пам’яттю у цих країнах, є викликом: їх потрібно проаналізувати та зрозуміти їх зв’язок з успадкованим від минулого тягарем.
Європейського простору не стосується вже лише вісь пам’яті навколо гасла «більше ніколи», що стосується Німеччини як винуватця ІІ світової війни. Навіть якщо вона залишається найважливішою виноскою для спільної європейської пам’яті.
В Європі відроджуються різноманітні тенденції, пов’язані з історичною пам’яттю різних регіонів від Півночі до Півдня та від Сходу до Заходу. Без сумніву, політика Європейського Союзу, стимулююча механізми і способи примирення, має на меті усунути зайву напругу, але водночас створює також можливість для появи окремої категорії політиків, які промують поділи і конфлікти для переосмислення історичних фактів, встановлених раніше, а також для зміни оцінки історії.
Останнім часом можна спостерігати посилення тенденції використовування «історичної політики» як інструменту впливу у внутрішній та зовнішній політиці. Метою при цьому є не покращення взаємин між країнами (прикладом чого є французько-німецьке примирення і дії Міттерана та Коля), а, навпаки, мобілізація виборців певної партії чи коаліції навколо такої програми, яка для політичної боротьби використовує болюче минуле. Конфлікти, які, видавалося б, стали предметом вивчення для істориків, знову є предметом війни за пам’ять. У стосунках між давніми імперіями та постколоніальними країнами примирення не відбулось. У міжнародній політиці сусідні держави часто інсценізують протилежні уявлення про спірну історію сусідства.
Крайню форму маніпуляцій історією та історичною пам’яттю можна пояснити бажанням «замести сліди», що є своєрідним продовженням злочину після того, як життя нібито повернулось до «норми». Конфлікт в Югославії є прикладом зусиль подібного роду. Маніпуляція може набирати різних форм: фальсифікації свідчень, знищення документів, заборони доступу до архівів або навіть їх знищення, репресій та усування свідків, цензури промов тощо.
Для багатьох країн, які досягли незалежності в XX столітті, зустріч з новою історією, яку раніше було сфальсифіковано і перекручено загарбниками, стала тим фактором, що формує відчуття національної свідомості і статус на міжнародній арені.
Історія та історична пам’ять щоразу частіше застосовуються у геополітиці. Метою конференції, що відбудеться 4-6.12.2008 р. у Києві, є спроба класифікувати «конфлікти історичної пам’яті» відповідно ролі, яку вони відіграють у сфері політики, а також спроба зрозуміння процесів використання «болючого» минулого у сучасній політичній грі.
Ми хотіли би, щоб результати цієї конференції хоча б частково стали в допомозі особам та організаціям, які докладають зусиль до справи примирення.
- Чи може Європейський Союз втручатись в спірні питання, які виникають з історичних конфліктів між країнами-членами ЄС та сусідами?
- Моделі примирення та способи відношення до минулого.
- Використання минулого у міжнародних відносинах (дво- і багатосторонніх).
- Тягар імперії: політика після деколонізації.
