23.02.2009
Оля Гнатюк – україністка, перекладач, професор Варшавського університету, є однією з найцікавіших дослідниць української літератури та культури. Її книжка «Прощання з імперією. Українські дискусії про ідентичність» (Люблін: UMCS, 2003; Київ: Критика, 2005) стала надзвичайно цікавим та новим за духом дослідженням найновішої історії українських пошуків ідентичності - текстом, що балансує між багатьма дисциплінами та точками зору.
2006 року Оля Гнатюк стала радником з питань культури й науки Посольства Республіки Польща в Україні, опікуючись, зокрема освітніми програмами. У нашому інтерв´ю ми вирішили розпитати її докладніше про освітні та наукові можливості, що їх Польща пропонує українським ученим та студентам, а також про сучасну ситуацію у польській вищій освіті.
Пані Олю, розкажіть, будь ласка, про основні освітні програми, які Польща пропонує українським студентам?
Почнемо з державних програм Польського Уряду. Але є також чимало можливостей, що їх пропонують позаурядові організації, і що проходять в різних наукових та освітніх центрах.
Серед державних програм я б у першу чергу назвала стипендію Польського Уряду для молодих учених. Це стипендія, яка дозволяє випускникам українських і східноєвропейських ВНЗ протягом академічного року стажуватися чи навчатися у польських університетах чи наукових установах.
Цю програму курує Міністерство закордонних справ, а безпосереднім опікуном є Студіум Східної Європи у Варшавському університеті.
Коли кінцевий термін подавання документів для участі у програмі Польського Уряду?
Зазвичай, це березень (цього року кінцевою датою для подання документів встановлено 1 березня 2009 року – ред.). До середини травня претенденти отримують відповідь про те, чи вони пройшли перший етап конкурсу.
У червні відбуваються співбесіди з кваліфікаційною комісією, що приїжджає до України. Після цього відбувається спільне засідання комісій, які їздили по різних країнах. Остаточне рішення ухвалюється приблизно у липні, не пізніше.
Якщо кандидат успішно пройшов конкурс, навчання чи стажування починатиметься від вересня.
Перед тим, як подавати свою кандидатуру, чи мусить заявник сам знаходити собі професора чи університет, із яким він бажає співпрацювати? Чи цим займається безпосередньо комісія?
Людина, яка подається, мусить передусім описати свій проєкт, а також подати рекомендації. Якщо вона подає рекомендацію від якогось польського дослідника, професора чи викладача, тоді вона може потрапити до тієї особи, з якою вона співпрацювала, якщо комісія визнає це доцільним для розвитку молодого вченого та з погляду успішності проєкту.
Якщо такої рекомендації немає, тоді комісія має вирішити, в яке середовище потрапить учений. Ухвалюючи це рішення, комісія керується передусім тим, чи є в тому середовищі спеціалісти з тієї ділянки, в якій працює заявник. Тому великою мірою тягар відповідальності за форму цієї стипендії лягає на її організаторів. Вони не є чиновниками, а радше людьми з університетів.
Чи можна сказати, що програма Польського Уряду подібна за організацією до Фулбрайта – американської освітньої програми?
Цю програму на початку і називали «польським Фулбрайтом». Проте, крім спільних елементів, є й відмінності. Найголовніша різниця – це певна спрямованість: по-перше, до східних сусідів, по-друге - на гуманітарні науки.
Люди якого рівня можуть подаватися на стипендію Польського Уряду? Чи можуть подаватися на стипендію люди зі ступенем, наприклад, кандидати наук?
На стипендію можуть подаватися передусім випускники університетів. Трапляються також учені, які вже мають ступінь кандидата наук, якщо вони дуже зацікавлені у стажуванні в Польщі.
Але передусім програма Польського Уряду надає стипендії для молодих учених. У людей зі ступенем є значно більше можливостей подаватися на інші програми. І зазвичай у них вже є робота, тому вони не можуть собі дозволити від’їхати на 9 місяців.
Які ще є державні освітні програми у Польщі?
З державних великих освітніх програм є ще програма Вишеградської четвірки. Йдеться про програму чотирьох держав Вишеградської групи - Польщі, Чехії, Угорщини і Словаччини - що спільним фінансовим зусиллям пропонують певні програми науково-дидактичного та соціального спрямування для тих інституцій або учених, які подають свої проекти.
Освітні проекти націлені на молодих учених, а також, віднедавна, на студентів-старшокурсників (4-5 курс університету). Це стипендії високі за розміром; вони також вигідні і для університетів. Крім того, існує також система ґрантів.
Скільки молодих учених з України уже взяли участь у цих державних освітніх програмах?
Можна сказати, що загалом за кілька років функціонування програм стипендій Польського Уряду у ній взяли участь уже кількасот учених з України.
Вони намагаються утримувати подальші контакти з польськими партнерами, інституціями, університетами, чи просто з тими дослідниками та колегами, з якими вони мали можливість працювати. Тобто це прекрасний капітал для подальшої науковій співпраці.
Від минулого року ми намагаємося організувати колишніх стипендіатів – аби вони зберігали контакти між собою.
Про які ще освітні програми Ви могли би розповісти?
Крім стипендії Польського Уряду є ще стипендія Міністра культури – Gaude Polonia. Вона щорічно надається творчій молоді: митцям, художникам, літераторам, перекладачам, реставраторам, людям, які займаються музейною справою.
Люди з академічних кіл також можуть подаватися на цю стипендію, але все-таки вона передусім орієнтується на митців, літераторів, художників тощо.
Ця стипендія дає можливість півроку пожити у Польщі, і працювати під опікою тютора. Тютора обирає комісія, до якої входять люди, які розуміються на цій справі, тому тут немає випадкових рішень.
Цього року стипендія вже надається всьоме. Вона триває від 1-го лютого до 31-го липня. Кінцевий термін подання документів - 15 жовтня.
Оператором цієї стипендії є Національний центр культури – польська державна інституція культури. Опікуються нею люди, які справді знають свою справу.
Коли йдеться про інші державні програми – то це різного роду менші, коротші стажування. Частково цим займається Бюро міжнародної співпраці і визнання освітніх чи наукових титулів, яке є частиною Міністерства науки і освіти. Це окремі стипендії для людей, які пишуть свої докторські дисертації, або стипендії для навчання студентів, які їдуть до різних польських університетів.
Крім того, існують стипендії для тих людей, які вирішили протягом кількох тижнів навчатися в Польщі польської мови – так званні літні школи польської мови. Ними опікується Бюро визнання освіти і міжнародного обіну при Міністерстві науки і вищої школи. Літні школи польської мови тривають приблизно три тижні щоліта. І щороку у цих школах буває близько 50-60 студентів з України. Перше рішення про відбір студентів, які братимуть участь літній школі з вивчення польської мови, ухвалюють лектори польської мови, які працюють в українських ВНЗ.
А які є недержавні стипендії, завдяки яким українці можуть навчатися в Польщі?
Недержавні стипендії для навчання у Польщі надають різноманітні фонди. Існує, скажімо, відома стипендія імені Лейна Кіркланда, яка реалізується спільно з комісією Фулбрайта і Польсько-американським фондом свободи. Це досить елітарна стипендія, спрямована до людей, які мають амбіції бути політичними чи суспільними лідерами.
На цю стипендію треба подаватися навесні, на початку березня (цьогорічним дедлайном 15 березня 2009 року – ред.). Співбесіди відбуваються у квітні – у Польському посольстві в Києві. Остаточне рішення приймається вже наприкінці весни. Отже, у червні кандидати вже знають, що від першого вересня вони мають можливість почати підготовчу програму, а від першого жовтня, коли починається академічний рік – головну освітню програму. Ця програма триває дев’ять місяців.
Розкажіть, будь ласка, про Європейський колегіум польських і українських університетів у Любліні. Я знаю, що багато українців туди подаються, там залишаються, захищають дисертації.
Сподіваюся, що найближчим часом буде підписана міждержавна угода про створення Європейського польсько-українського університету, яка нарешті дасть можливість повною мірою розвинути цей проєкт і дозволить українським університетам на рівноцінних правах долучитися до нього.
До Колегіуму подаються докторанти (в українській системі – аспіранти) - люди, що хочуть почати навчання докторантських студіях (в аспірантурі).
Уже дотепер за вісім років у люблінських університетах було захищено близько 80 дисертацій. Це, можливо, не так багато для восьми років існування інституції, але треба брати до уваги той факт, що вона функціонує в не дуже зручних умовах.
Чи є ще якісь програми, про які ми не говорили?
Так, є чимало інших різноманітних програм.
Можна говорити також про стипендії та ґранти, які надавалися в рамках Міжнародної школи гуманітарних наук. Великою мірою це відбувалося за гроші HESP (Програми підтримки розвитку вищої освіти, Higher Education Support Program – ред.), та американської програми ACLS (American Council of Learned Societies – Американської рада академічних товариств). Ця програма тривала протягом десяти років і нині зазнаватиме певних змін, тому не можу сказати, яким чином вона виглядатиме наступного академічного року.
Окрім цього, бувають ще більш локальні програми. Скажімо, президент міста Вроцлав вирішив популяризувати це місто спеціальною програмою, створивши спеціальну програму „Тепер Вроцлав”.
Звичайно, багато університетів мають свої власні можливості і підписують угоди з українськими університетами, завдяки яким відбувається досить активний обмін і між студентами, і між викладачами.
Ще є програма Study Tour to Poland (Навчальний тур до Польщі), яка має досить широкий діапазон і, зокрема, спрямована до студентів молодших курсів українських університетів, які ще ніколи не були у Польщі.
Які польські університети Ви би порадили українцям – передусім тим, які займаються Центральною та Східною Європою і європейськими студіями загалом?
Думаю, тут вибір досить простий. Є загальний рейтинг університетів, в якому завжди конкурують між собою Яґелонський і Варшавський університети. Це університети, які славляться не лише якістю викладання, але й бібліотечними ресурсами.
Звичайно, велику роль відіграє ще й Люблін, і люблінське середовище – головно завдяки тому, що там є два університети [Люблінський католицький університет, KUL, та Університет імені Марії Кюрі-Складовської – ред.], а також завдяки тому, що там є Інститут Центральної та Східної Європи, яким керує професор Єжи Клочовський. Отже, українським студентам я би рекомендувала ці чотири університети.
Але усе залежить від напрямку досліджень. Якщо людина цікавиться історією регіонів, тоді очевидно варто їхати до Вроцлава. Якщо людина цікавиться вивченням проблематики, наближеної до німецької, – варто їхати до університету Адама Міцкевича у Познані.
Дуже непогане середовище також в університеті Миколи Коперника в Торуні.
Дуже дякую, пані Олю, за надзвичайно цікаве інтерв’ю.
Розмову вів Володимир Єрмоленко.
(Другу частину цього інтерв’ю, де розмову вестимемо навколо особливостей сучасної вищої освіти в Польщі, читайте на Європейському освітньому порталі найближчим часом)
|
.gif)
