07.07.2008
 Шкільна освіта в Європі у ХХІ столітті – це не лише здобуття базових знань з основних предметів, але і спроба передбачити ті уміння і професії, яких потребуватиме європейське суспільство в майбутньому.
Ініціатори нової шкільної реформи в Європі переконані, що шкільна освіта повинна не лише на відтворювати вже готові знання, але і „вчити вчитися”, тобто готувати молодь до ціложиттєвого навчання.
Саме шкільна, і навіть дошкільна освіта маленьких європейців є важливим внеском в економічний і соціальний добробут Європи. Саме тому Європейська Комісія пропонує посилити європейське співробітництво у галузі модернізації шкільної освіти в державах-членах ЄС. З цією метою, 3 липня 2008 року Європейська Комісія оприлюднила Повідомлення під назвою Підвищуючи рівень компетенцій для ХХІ століття: програма дій для європейської співпраці у сфері шкільної освіти Документ привертає увагу до основних викликів, з якими стикається європейська шкільна освіта сьогодні, і пропонує декілька кроків для розв’язання цих проблем.
Одним із найважливіших викликів європейської школи, згідно із ініціаторами реформи, є прискорення розвитку технологій і ствердження сучасної „економіки знань”.
Коментуючи Повідомлення Європейської Комісії, Єврокомісар з питань освіти Ян Фігель, зауважив, що „наші школи повинні пристосовуватися, якщо вони хочуть надати молодим людям нових умінь і навичок для нових професій”. „Ми маємо підготувати учнів навіть до тих професій, які ще не існують”, додав Комісар, адже шкільна освіта „має велике значення для використання можливостей, які з’являться пізніше в житті”.
Тому важливий наголос документу Комісії поставлено на „ціложиттєвому навчанні” (lifelong learning), здатному допомогти європейцям покращувати або змінювати кваліфікацію упродовж всього життя, і, відповідно, краще інтегруватися на динамічному ринку праці Європи. „Ціложиттєве навчання”, згідно із європейською настановою, мусить починатися вже у дошкільному віці, приблизно з 3 років. Але якщо сьогодні в середньому 85 % маленьких європейців мають доступ до дошкільної освіти (із великими нерівностями між країнами), то лише 78 % 20-24 річних громадян ЄС мають повну середню освіту, тоді як решта залишають школу раніше. Більше того, в цілому по ЄС близько 17% 15-річних дівчат і близько 30 % хлопців мають дуже низький рівень елементарної навички читання і письма. Водночас, згідно з європейськими орієнтирами, до 2010 року принаймні 85% школярів повинні отримувати повну середню освіту, а відсоток підлітків із слабкими навичками читання та письма мусить зменшитися вдвічі. Задля досягнення цієї мети школи повинні запропонувати більш індивідуалізований підхід до кожного з учнів, а діти, що залишають школу раніше, повинні мати гідний „другий шанс” у професійному навчанні.
Відтак, не лише університети й інститути, але і школа має готувати молодих людей до сучасних умов життя і роботи в Європі, передаючи їм знання, практичні навички і адекватне ставлення до професійного майбутнього.
Наскрізною ідеєю Повідомлення Європейської Комісії є також необхідність зробити школу одним із інструментів реалізації Лісабонської стратегії. Нагадаємо, що у 2000 році у Лісабоні голови європейських держав і урядів домовилися зробити з ЄС (до 2010 року) „найбільш конкурентоспроможну і динамічну економіку світу, засновану на знаннях”. Суперниками ЄС у побудові „економіки знання” є Сполучені Штати Америки і Японія. Знання, згідно з Лісабонською стратегією, є рушієм економіки, а її ключовими поняттями є налагодження ефективних зв’язків між освітою, дослідженнями і бізнесом (трикутник „освіта-дослідження-виробництво”), а також вирішення проблем працевлаштування.
Лісабонська стратегія вже стала суголосною європейській реформі вищої освіти - Болонській реформі, започаткованій у 1999 році. Ця реформа намагається вирішити питання економічної і соціальної ефективності вищої освіти через мобільність студентів, дослідників і викладачів у спільному Європейському просторі вищої освіти (щоправда, в цей простір входять не лише країни ЄС, але і інші країни, що підписали Європейську культурну конвенцію Ради Європи 1954 року, зокрема Україна). Саме мобільність покликана підвищити адаптацію студентів до інших національних систем і водночас суттєво збільшити можливості працевлаштування для людей із вищою освітою. В Болонському процесі також присутня тема „ціложиттєвого навчання”, орієнтація на студента (адже студент є майбутнім гравцем на ринку), і відповідний акцент на практичних навичках випускників університетів. Прагнення Європейської Комісії поширити Лісабонську стратегію на шкільну, і навіть дошкільну освіту, є спробою узгодити спільну європейську філософію освіти, яка базується на конкурентоспроможності європейської „економіки знання” і солідарності між її громадянами. Водночас слід зазначити, що шкільна освіта наразі залишається в компетенції держав-членів ЄС. Своєю чергою, Європейська Комісія підтримує модернізацію шкіл двома основними способами. По-перше, через програму Коменіус, яка щорічно інвестує мільйони євро для збільшення рівня мобільності учнів між школами та країнами, в також для сприяння розвитку шкіл, підвищенню кваліфікації вчителів тощо. По-друге, Комісія допомагає консультативно, оприлюднюючи зібрану інформацію і аналітику із метою поширення досвіду в сфері шкільної освіти в державах-членах ЄС.
У цьому контексті „Європейський вимір” шкільної освіти, що сприяє посиленню співпраці на міжнародному рівні, може допомогти школі стати важливим інструментом європейської „економіки знання”.
Представництво Європейської Комісії в Україні
|
