Ви керуєте Докторською школою з літератури, гуманітарних і соціальних наук в університеті Париж-12. Скажіть будь-ласка, коли і за яких обставин виникла ця Докторська школа?
До 1998 року Докторських шкіл не було, вони поширилися з 2000 року, на пропозицію Загальної дирекції вищої освіти, і після експертизи Місії з науки, техніки і педагогіки. В нашому університеті спочатку була заснована Докторська школа з літератури і гуманітарних наук, а згодом, під час мого першого терміну головування (зараз я завершую 2-ий термін), до неї приєдналися соціальні науки.
В чому модель докторської школи відрізняється від класичних докторських студій?
Багато в чому. Перш за все, через законодавство, що регулює функціонування таких шкіл. Наприклад, надання стипендій на дослідження – це справжній конкурс, чітко врегульований законом.
В чому Ви вбачаєте переваги, а також недоліки, моделі докторської школи і порівнянні із класичною докторською освітою, яка існувала раніше?
Переваги – це перш за все, наявність контрактного бюджету! (коштів, що держава за контрактом надає Докторській школі на термін 4 роки. В межах цього бюджету Докторська школа є автономною - ред.) Я особисто не бачу недоліків, але я дуже добре знаю тягар системи і спротив з боку колег, які, особливо у гуманітарних і соціальних науках, чинять спротив будь-яким змінам.
Чи можна сказати, що відсоток захищених дисертацій збільшився з часів створення докторських шкіл?
Так, трохи збільшився.
Яким власне є відсоток докторантів, які починають робити дослідження і писати дисертацію, але згодом залишають і ніколи не виходять на захист?
Серед докторантів, що мають стипендії, відсоток тих, котрі починають робити дослідження, але не виходять на захист, становить приблизно 20% від загальної кількості. Але коли мова іде про докторантів, котрі не мають стипендії, то в цьому випадку цей відсоток сягає 50% і створення докторської школи нічого не змінює! Справжня проблема полягає в тому, що в гуманітарних і соціальних науках докторанти мають місця лише в дослідницькій або викладацькій сферах. Але це інша тема...
Чи це можна сказати, що після проведення експертизи Міністерством вищої освіти Докторські школи є частково незалежними утвореннями (із специфічним бюджетом і відповідальністю)?
Я думаю, це залежить від місця і людей, або, іншими словами, від локальної політичної ситуації. Але в університеті Париж-12, протягом моїх двох термінів, відповідь є позитивною, адже я зміг провадити незалежну, хоча і не конфліктну, політику зосереджену на важливій ідеї: інтернаціоналізація, через використання дисертацій під спільним франко-іноземним керівництвом.
Скажіть, будь-ласка, в чому полягає експертиза Докторської школи Міністерством освіти і як вона зазвичай проходить?
Раніше Докторські школи проходили експертизу Місії з науки, техніки і педагогіки, яка часто була у конфлікті із Загальною дирекцією вищої освіти. Наразі цим займаєтсья Агенція з оцінки досліджень і вищої освіти. Мені цікаво подитися, чи оцінка Агенства буде підтверджена Загальною дирекцією, але в обох випадках експертиза проходила добре і експерти дуже добре розуміли наші проблеми.
Університет Париж-12 має репутацію установи, відкритої до іноземних студентів. Чи не могли б ви уточнити відсоток іноземних студентів, викладачів і дослідників в Вашому університеті?
Цей відсоток сягає 50%, але, на відміну від студентів, іноземні дослідники і викладачі беруть участь лише через механізм співкерівництва дисертаціями.
Скільки дисертацій під спільним керівництвом було захищено в Докторській школі, якою Ви керуєте?
Приблизно 25% від загальної кількості.
Чи існують, на Вашу думку, проблеми, пов’язані зі спільним захистом і визнанням диплому?
Звичайно! Кожна країна має свою традицію, наприклад, анло-саксонська система систематично відмовляється від спільних дисертацій, пишаючись власною ізоляцією, або своєю молодою національною незалежністю (випадок Ірландії). Але є також випадок колишніх соціалістичних країн (Україна, Польша, Чехія), в яких захист закордоном є предметом перегляду. В цих випадках треба бути вправним дипломатом для того, щоб підписати угоду про спільне керівництво дисертацією та успішно її захистити.
Чи існує політика Докторської школи, спрямована на підтримку професійного майбутнього її випускників?
Наразі про це зарано говорити. Французькі підприємства мало цікавляться докторами з гуманітарних і соціальних наук.
Хотілося б задати декілька запитань про Болонську реформу. Які виклики вона проносить французьким університетам? Якими є її позитивні сторони?
Якщо чесно, я не бачу суттєвих плюсів для гуманітарних і соціальних наук. Зрозуміло, ми починаємо краще знати один одного, докторантам подобається подорожувати, але в цій системі існує відчутна асиметрія. Так, якщо для докторанта з неєвропейської країни Болонська реформа є суттєвою професійною перевагою, то для докторанта-француза це залишається, скоріше, приємним доповненням до його навчання.
На Вашу думку, чи Болонська реформа на практиці призвела до посилення мобільності студентів, викладачів і дослідників в Вашому університеті?
Не зовсім, адже фінансовий фактор є визначальним. Докторська школа, яка не надає фінансової допомоги своїм докторантам в питаннях мобільності є мертвою, і того ж потрібна конкретна підтримка місцевої влади. В цьому плані провінція знаходиться у значно кращих умовах, аніж столиця.
Розмову вела Тетяна Огаркова
