07.12.2008
Анна Крикун – випускниця НаУКМА (2006, спеціальність філологія),аспірантка НаУКМА (з 2007), докторантка університету Париж-12 (з листопада 2008), заступник директора Центру польських та європейських студій НаУКМА. На початку 2008 року Анна крикун взяла участь у конкурсі на дві програми Erasmus Mundus і успішно пройшла відбір на обидві програми. Європейський освітній портал дізнавався про особливості цих європейських програм.
У 2008 році Ви успішно пройшли конкурс на дві програми Erasmus Mundus. Скажіть, будь-ласка, як Ви дізналися про існування цієї програми?
У загальних рисах про існування цієї програми мені було відомо давно, проте якесь конкретне уявлення я змогла отримати лише упродовж презентації Erasmus Mundus на «Ярмарку кар’єр» 17-18 листопада 2007.
Що Вас спонукало взяти участь у конкурсі?
До участі у конкурсі мене змусило бажання продовжувати свою освіту на рівні докторських студій. Проте після вступу до аспірантури НаУКМА у 2007 році, мені одразу ж стало очевидним, що ця інституція, принаймні в Україні, - річ якась дуже і дуже умовна, так само як дуже і дуже непевна стосовно якості підготовки докторанта. Особливо це стосувалося мого фаху – «Історія зарубіжних літератур» (у моєму випадку – французької літератури). Не маючи жодного шансу мати пристойне забезпечення науковими ресурсами в Україні, я почала шукати способів отримати доступ до університетів Франції, котра і відіграє провідну роль у провадженні програм Erasmus Mundus. Я розраховувала на те, що отримання другої магістерської освіти у Європі уможливить для мене і написання вартісної кандидатської роботи в Україні.
На які програми Erasmus Mundus Ви подавалися? Які країни і університети були задіяні в програмах?
Першою програмою, на яку я подавала документи, була програма CLE - Master en Cultures Littéraires Européennes. Головною метою своєї діяльності її організатори називають подолання стратегії окремого вивчення національних літератур задля створення інтегрального уявлення про загальноєвропейський літературний процес упродовж усього періоду розвитку західної цивілізації. Передбачається, що випускники програми після її закінчення працюватимуть як управлінці в галузі культури (музеї, культурні центри, відділи посольств із питань освіти й культури). Магістерський курс освіти розрахований на два роки, протягом яких студенти навчаються у 2 або 3 університетах консорціуму за власним вибором із подальшим отриманням відповідно подвійного чи потрійного диплому. Консорціум складається з 4 університетів: Болонський університет (Італія), альзаський університет Mulhouse у Франції, університет імені Марка Блока у Страсбурзі (Франція), а також Арістотелів університет у Салоніках (Греція). Поряд з іншими викладеними нижче вимогами, координатори програми особливо наголошують на тому, що до участі у конкурсі на здобуття стипендії допускаються лише студенти із засвідченим відмінним знанням англійської мови та мови тієї країни, котру кандидат обирає за перше місце свого перебування у межах програми. Загальний набір магістрів на програму – 120 осіб, серед яких лише 18 – з країн поза ЄС. Сама навчальна програма дуже чітко структурована за триместрами:
1) історія європейських літератур,
2) мовознавство й основи лінгвістичного аналізу текстів,
3) історія Європи і історія ідей,
4) написання магістерського диплому.
Другою магістерською програмою, на яку я подавала свої документи, була Crossways in European Humanities. Консорціум тут утворюють 5 вищих навчальних закладів: університет міста Бергамо (Італія), Новий Лісабонський університет (Португалія), університет міста Перпіньян (Франція), університет Сент-Ендрюса (Британія) та Шеффілдський університет (Британія). Цей магістерський курс передбачає вивчення студентами різноманіття європейських культур та дослідження фантому спільної європейської ідентичності з метою випустити висококваліфікованих фахівців-управлінців, котрі працювали б у міжнародних та національних урядових структурах або визначали б профіль діяльності великих медіа-груп. Структура навчального процесу передбачає постійне чергування більш узагальнених викладів зі спеціалізованими, вужчими модулями, зосередженими на розгляді таких тем: проблема складної багатокомпонентної ідентичності у сучасному світі, робота ЗМІ, спілкування і міжкультурні впливи, історія літератури, еволюція ідей, культурні ідентичності Європи, а також проблема тексту і контексту в гуманітаристиці. Зазвичай студент навчається перший і третій семестри в основному університеті, а другий і четвертий – у двох інших університетах на вибір (однак передбачається, що студент має довести наявністю стандартних сертифікатів високий рівень володіння трьома мовами країн, де він виявляє бажання навчатися). Для участі у програмі відбирається 40 студентів з усієї Європи із розрахунку 2 студенти на 1 професора, задіяного у викладанні курсів.
Чи відрізняється система навчання на програмі Erasmus Mundus від організації магістерської програми в НаУКМА? Якщо так, то в чому саме?
Я, звісно, не зовсім компетентна порівнювати якість освіти магістрів у Києво-Могилянській Академії та в консорціумах університетів Erasmus Mundus, адже із програмами останніх я знайома лише за анотаціями курсів і регламентами складання плану роботи магістра на 2 роки навчання. Тому ті поверхові судження, котрі я могла отримати у такий спосіб, я підсумувала би так:
1. безперечно, головною відмінністю є відкритість європейської системи освіти до досвіду інших партнерів у спілкуванні (максимальна студентська мобільність, курси, котрі викладаються різними мовами і часто іноземними викладачами – фахівцями з даного питання),
2. більша міждисциплінарність пропонованих програм, зокрема в галузі культури – наголос на мультикультуральних аспектах цивілізаційного розвитку Європи,
3. вужча спеціалізація і відсутність додаткових сертифікатних програм у структурі європейської освіти, на відміну, скажімо, від варіанту, пропонованого Києво-Могилянською Академією, де програма, зрештою, спрямована на надання широкого комплексу загальногуманітарних знань, хоча це такою ж мірою сприяє і розпорошенню енергії студентів. Тоді як структура навчального плану студента Erasmus Mundus досить чітко каналізує його енергію, зосереджуючи його увагу на вирішенні конкретних питань і здобутті певних навичок,
4. менш теоретизована підготовка студентів, фактично, скерована на вихованння кадрів для обслуговуванння певних чітко окреслених сегментів життя Європейської Спільноти, себто, іноді у мене складалося враження, що пропоновані Erasmus Mundus програми хочуть просто заповнити прогалини у наявній системі національних вищих освітніх закладів, передусім, у тому, що стосується забезпечення потреб наднаціональної взаємодії країн-членів ЄС,
5. впадає в око також і менша кількість предметів упродовж семестру (максимум – 3-4), хоча це і передбачає глибше їх опанування, а також написання оригінальної дослідницької тези з проблематики кожного курсу,
6. насамкінець, вочевидь значно більше значення має робота над магістерським дослідженням, зокрема і в аспекті набагато більш діалогово-консультативного режиму цього процесу в інших європейських університетах, ніж це можемо бачити в Україні.
Розкажіть, яким чином організовний конкурс? Скільки етапів? Що береться до уваги в першу чергу?
Щодо CLE, то там конкурс дворівневий: у березні студентові повідомляється про те, що його кандидатуру було обрано засіданням ради усіх університетів-учасників консорціуму (академічний рівень вибору і затвердження кандидатури), після чого вказаний щасливець упродовж 20 днів має подати нотаріально завірені переклади документів, а також пройти у одному з посольств країн-учасниць консорціуму процедуру визнання відповідності дипломів (весь період вищої освіти в Україні має відповідати принаймні 3 рокам освіти у державах-членах Болонського процесу (участь у ньому України не є доконаним фактом для університетів країн Західної Європи). Після надання цих документів відбувається другий етап – офіційне затвердження кандидатури майбутнього магістра органом, що надає стипендії студентам з-поза меж Європейької Спільноти – спеціальною радою Європарламенту. Лише після цього студентові надсилається пакет документів для отримання довгострокової студентської візи, а також запрошення із одного з університетів консорціуму.
На іншій програмі – Crossways in European Humanities конкурс однорівневий, результати повідомляються одразу всередині травня. Прикметно, окрім того, що на дану програму документи потрібно надсилати не «фізично», а електронною поштою, відскановані у форматі фотокопій. Тоді як у попередньому випадку документи потрібно надсилати рекомендованим листом на адресу центрального офісу цієї програми у Болоньї.
Без сумніву, при розгляді кандидатур на перший план висувається академічна успішність, яку важливо засвідчити не лише на підставі оцінок у додатку до диплому, але – що гранично важливо! – надати виписку (оригінал + засвідчений переклад із академічного рейтингу студента, котрий у загальному списку має бути одним із 5 кращих студентів свого курсу!!!). Пізніше академічний рейтинг студента вводиться також у складну систему розрахунків, повязаних із рейтингом його навчального закладу серед решти університетів даної країни.
Другим важливим критерієм є володіння іноземними мовами, причому це має бути засвідчено відповідними сертифікатами чи балами за проходження міжнародно визнаних тестів (TOEFL, DELF/DALFтощо). Варто врахувати, що засвідченим має бути навіть рівень опанування студентом англійської мови!
Зрештою, третім, хоч і дещо менш важливим критерієм є, на мою думку, динамізм, енергійність і мобільність кандидата, котру визначають на підставі його професійної активності, отриманих у навчанні нагород, участі у літніх школах і волонтерських програмах. Це не завжди задекларовано офіційно, але з особистого листування із директорами й координаторами програм у мене склалося саме таке враження.
Україна приєдналася до Болонського процесу (що передбачає взаємовизнання дипломів поміж країнами-учасницями) на Бергенській конференції у 2005 році. Києво-Могилянська Академія має дворівневу систему навчання (бакалавр-магістр) з 1992 року. Скажіть, будь-ласка, чи були в Вас проблеми, пов’язані із визнанням дипломів НаУКМА? Якщо так, то які саме?
Так! Проблеми були в одному із двох випадків і досить серйозні. Йдеться про те, що Erasmus Mundus CLE вимагає подачі дипломів НаУКМА, котрі мають попередньо пройти процедуру визнання відповідності, котра насправді є надзвичайно марудною і непростою. Маючи сподівання, що комусь може допомогти мій досвід, я просто перерахую етапи цього шляху:
а) проапостилювати шкільний атестат і обидва дипломи з додатками в Міністерстві Освіти (близько 1-3 місяців, причому з наближенням переважно до 3!); до речі, варто звернути увагу на те, що обовязковим є шкільний атестат із додатком, адже український магістр має засвідчити наявність у нього принаймні 12 років (сукупно) освіти,
б) зробити нотаріально засвідчений переклад проапостильованих документів в акредитованого (!!!) перекладача, інакше доведеться апостилювати переклади ще й у Міністерстві Юстиції,
в) подати копії документів у належному стані + ксерокс паспорта + офіційний лист-прохання на процедуру визнання відповідності (1-2 тижні, для прискорення процедури краще мати запрошення з університету, де навчатиметься студент). Окрім того, того ж дня студент має заплатити 235 гривень консульського збору за кожен документ, котрий подається на визнання відповідності.
г) рекомендованим листом надіслати оригінали, видані у посольстві, до центрального офісу програми Erasmus Mundus CLE.
Ця процедура є дуже часовитратною, хоча, власне, директор програми відводить на подачу документів лише 20 днів. У моєму випадку вдалося листовно обгрунтувати неможливість виконання цих вимог у такі стислі терміни і в такий спосіб отримати відтермінування на місяць дати подачі документів.
І останнє питання. Чи були відмінності у конкурсі між двома програмами, на які Ви подавалися? Якщо так, то які саме?
Окрім вказаних вище відмінностей, варто, можливо, лише звернути увагу на різний формат взаємодії в межах різних програм Erasmus Mundus: так, для CLE усі документи мали надсилатися листовно. І так само студент мав вчиняти із будь-якою кореспонденцією, котра повинна була б мати юридичну силу (наприклад, зі змінами до навчального плану або з уточненнями графіку мобільності!). У випадку, якщо ці документи не потрапляли до офісу CLE у паперовому вигляді, вони просто не мали юридичної сили і вважалися такими, що не були отримані. З іншого боку, співробітники Crossways in European Humanities, навпаки, сповідували принцип довіри до студентів з-поза Європейської Спільноти: уся кореспонденція мала вестися електронною поштою, що було так само легітимно як і фізично пересланий на їх адресу у Перпіньян лист. Це дуже суттєва відмінність, хоча на перший погляд вона може здатися лише канцелярською дрібницею у загальному ході співпраці. Насправді ж від цього дуже часто залежить дотримання чи недотримання студентом певних вимог щодо календаря подачі документів, а отже – відповідно і сама можливість його/її участі у програмі.
Щиро бажаю успіхів усім своїм колегам у продовженні освіти за кордоном!
Розмову вела Тетяна Огаркова
|
.gif)
