20.02.2010
Дмітрій Теперік, голова правління Академії молодих вчених Естонії (ЕНТА), має ступінь магістра точних наук зі спеціальності біомедицина, університетів Тарту (Естонія) та Вільнюса (Литва). Провчився три роки в докторантурі з фізіології людини при Тартуському університеті. Його колега Григорій Сенків, член правління Академії молодих вчених Естонії, ступінь магістра з бізнес-адміністрування Європейського університету (Таллінн). Про мету та досягнення Академії молодих вчених Естонії вони розповідають в ексклюзивному інтерв’ю «Європейському освітньому порталу».
Скажіть, будь-ласка, чи для того, щоб бути членом Академії молодих вчених, обов’язково навчатися в докторантурі або мати вчений ступінь?
Д.П.: Ні. Членом Академії може бути будь-хто, хто робить науку. Магістранти, які теж часто роблять науку; магістри, які не обов’язково навчаються в докторантурі, але у своїй діяльності пов’язані із науковими розробками; докторанти або дослідники зі ступенем – усі ті люди які цікавляться вищою освітою або наукою і які не обов’язково мають науковий ступінь.
Можете коротко розповісти, будь-ласка, як формується керівництво вашої організації, її структури тощо, яким є характер участі в ЕНТА?
Д.Т.: У нас дуже проста структура. Всі члени ЕНТА на загальних зборах призначають трьох членів правління, один з яких є головою правління і займається офіційною репрезентацією. На даний момент цією людиною є я, Григорій – член правління і є ще третій член правління, який постійно живе і працює в Тарту, оскільки міністерство освіти знаходиться саме там. Є ще позиція ревізора, який контролює членів правління, бухгалтерію, цілі, які заявлені. Вони змінюються кожен рік і звичайно, ревізор не може входити до складу правління. Крім того, щорічно ми маємо подавати звіт про бухгалтерію у Державний реєстр– тобто у нас є і внутрішній контроль, який здійснює ревізор, так і зовнішній – на державному рівні.
Участь в ЕНТА не є вашим основним заняттям?
Д.Т.: Ні, не є. У всіх членів ЕНТА є або своя робота, або дослідження, або вони вчаться в докторантурі, або мають власну справу – ніхто, навіть члени правління не отримують за це платню, все йде на абсолютно добровільних засадах. Ми тільки з 2007 року вийшли на рівень, коли стали здатними компенсувати витрати пов’язані із діяльністю нашої організації, скажімо, компенсувати витрати пов’язані із поїздками на щорічні конференції Євродоку, крім того, ми кожного року проводимо семінар, пов’язаний із докторантурою.
Яку мету переслідує Академія молодих вчених Естонії?
Д.П.: Це перш за все забезпечення вільного доступу до інформації для всіх молодих вчених Естонії заради повноцінного розвитку їхньої кар’єри. Ми хочемо, щоб молоді дослідники з Естонії, які вчаться в магістратурі чи докторантурі, розуміли, що їхня кар’єра не обов’язково має бути пов’язана із університетом, що вони можуть реалізувати свій потенціал по-іншому.
Г.С.: І не обов’язково зі своєї спеціальності.
Д.Т.: Так, йдеться також і про можливості працювати в приватному секторі, різноманітних аналітичних центрах, міністерствах, або навіть поєднувати усі ці посади. І власне, поширення інформації про необхідні навички, компетенції, та знання, як будувати свою кар’єру – це і є головною метою нашої організації.
Тобто йдеться про інформування і, деякою мірою, пропаганду.
Д.Т.: Так, інформування, пропаганда і тренінги. Друга мета, яку переслідує Академія молодих вчених Естонії - це представлення інтересів молодих вчених, в першу чергу, звичайно докторантів, на рівні національному, а також на рівні європейському. Йдеться про соціальні гарантії, представлення та захист інтересів на рівні Міністерства, про питання, що стосуються стипендій, керівництва, якості…
Г.С.: в роботу круглих столів при міністерстві обов’язково входять представники нашої організації.
Д.Т.: А на Європейському рівні, звісно, треба згадати Євродок – Європейську раду молодих вчених та докторантів, парасолькову організацію, членом якої ЕНТА є з 2005 року. Третя ціль, якій поки що приділяється менше уваги ніж двом іншим, але тим не менш, багато з-поміж наших членів працюють над нею, це популяризація науки та цінності власне вищої освіти для розбудови «суспільства знання», для побудови економіки знання, для інтеграції двох спільнот в Естонії: ми вже згадували, що вища освіта в Естонії – це той сектор, де вони зустрічаються, тобто, вища освіта, як інструмент, може виконувати різні функції, але ми популяризуємо серед молоді вищу освіту і наукову діяльність як її логічне продовження. Тобто ми маємо три таких великих вектора, звісно із різною швидкістю розвитку, але вони всі три заслуговують на увагу. Що стосується активності членів ЕНТА, то вона могла би бути й вищою.
Г.С.: Так, активність членів ЕНТА могла би бути й вищою, але з іншого боку, це нормально, що ми, члени правління, незадоволені існуючою ситуацією, адже незадоволеність, як відомо, є стимулом для розвитку. Як вже зазначав мій колега, ЕНТА представлена на Європейському рівні докторантами, також ЕНТА представлена на регіональному рівні – в кожному університеті є представники нашої організації, в міністерстві також є «наші люди», які представляють інтереси ЕНТА, приймають участь у міністерських круглих столах, або займають певні позиції в міністерстві, і, сподіваємося, рано чи пізно ми отримуємо змогу виходити із певними законодавчими пропозиціями.
Д.Т.: Ще одна проблема полягає в тому, щоб мати загальне бачення всіх наявних проблем, а для створення такого бачення треба бути поінформованим про наявні проблеми. Оскільки докторанти або молоді вчені в основному люди дуже зайняті, то вони не бажають витрачати на це час і часто думають, що їх проблеми стосуються виключно них самих і що тільки від них самих залежить вирішення – тобто вони не бачать вирішеннях своїх проблем спільними зусиллями.
Г.С.: Вони подекуди не усвідомлюють, що їх проблема може також бути і проблемою для інших, і що спільними зусиллями вирішення цієї проблеми може бути легшим або швидшим.
Ви згадували, що при належній активності ви зможете виходити із ініціативами на законодавчий рівень. Я знаю, що зараз йде процес зміни статусу докторантів зі «студента» на «співробітника» і що це була ваша ініціатива.
Г.С.: Так, це, в принципі, можна вважати нашою першою законодавчою ініціативою. Зараз проходить обговорення зміни статусу докторантів завдяки наполегливій роботі ЕНТА. Впродовж п’яти років ми постійно на всіх рівнях повторювали, що вчений є працівником, який продукує певний рівень наукових знань, робіт, публікацій, а не студентом. Ми методично на всіх рівнях це проговорювали і, на щастя, ми були почуті, і ось вже йде обговорення цього питання на законодавчому рівні.
Д.Т.: Наразі відбувається підготовка закону про реорганізацію науки і, якщо обговорення пройде успішно, то найближчим часом закон має бути прийнятим, і тоді він увійде в силу з 2012 року, оскільки це пов’язано із збільшенням фінансування докторантських місць в університеті, щоб зробити із докторантів співробітників та вирішити інші суміжні питання. Отже, за нашими прогнозами та за прогнозами міністерства з 2012 року університети зможуть перейти на цю систему. Але при цьому я вважаю, що було б дуже правильним відразу паралельно запустили процес моніторінгу впровадження даної політики. Сама ідея того, що докторант має бути працівником в університеті – науковим співробітником або молодшим науковим співробітником – не є унікальною, вона вже застосовується в деяких європейських країнах. Наразі питання стоїть, як цю ідею треба адаптувати та модифікувати для естонських реалій і як ця адаптація пройде, чи буде вона приносити такі ж самі плоди, які вона приносить, скажімо, в Нідерландах. Тому процес моніторінгу дуже важливий. В цій царині ми хотіли би співпрацювати із «Праксісом», аналітичним центром дослідження політик в м. Тарту, оскільки в них вже є відповідні методології та напрацювання. І взагалі я вважаю, що в маленькій країні треба розвивати кооперацію, ми не можемо собі дозволити бути самі по собі, використовувати лише свої обмежені ресурси, як людські, так і фінансові, часові тощо.
Які ще досягнення ЕНТА варто згадати?
Д.Т.: Я вважаю, що ми можемо пишатися ростом та розвитком організації, збільшенням кількості членів, і, що важливо, якості наших її проектів. Мої колеги не дадуть збрехати: якість проектів 2005 року та 2009 року суттєво відрізняється. Наша мета - це здійснювати по два-три проекти на рік. Нашим великим досягненням є те, що з 2007 року ми взяли одним із векторів розвитку тісне міжнародне співробітництво. І зараз ми не говоримо виключно про Євродок, а також про наші двосторонні чи тристоронні проекти. У 2007 році наша команда організувала великий проект на всі три Балтійські країни, який називався БалтМоб, проект тривав рік і в нього входило багато різних діяльностей: були і дослідження, і конкурс есе, і тренінг-курс, і була навчальна поїздка (ми їздили в Хельсінкі), і, потім друга хвиля, коли ми їздили в Швецію із докторантами, знов таки, там були докторанти не тільки з Естонії, але й з Литви та Латвії.
Ми також можемо пишатися тим, що за п’ять років наша організація стала визнаватися і з нею стали рахуватися не тільки університети та освітні інституції, міністерство освіти та науки, Академія наук, парламентські комісії, але й фонди, наприклад швейцарський приватний фонд, який спонсорував проект, німецький приватний фонд, який наразі спонсорує два проекти, і, можливо, цього року ЮНЕСКО. Також нас спонсорує наше міністерство закордонних справ – тобто різні люди бачать, що у організації є можливості.
Крім того ми беремо участь у різноманітних заходах, що запущені на постійній основі. Наприклад, члени ЕНТА беруть участь в організації та проведенні загальнодержавного конкурсу наукових робіт студентів та учнів – вони входять до складу журі на постійній основі. Це не наша ініціатива, але нас запросили як експертів.
Крім того, в Естонії міністерство освіти та науки призначає трьох експертів з Болонського процесу. Один з експертів призначається з ЕНТА, який представляє точку зору докторантів та молодих дослідників на розвиток Болонського процесу, і для цього є окреме фінансування. На даний момент я виконую функції цього експерта.
До того ж, ми не забуваємо про так званий неформальний освітній момент, ми беремо участь у молодіжних програмах обміну, в молодіжних тренінгах та курсах, які проводяться як в Європейському Союзі, так і за його межами. Це різні країни, серед них була і Македонія, і Боснія і Герцеговина, і Чехія, і Іспанія, Туреччина тощо. Як правило, ми посилаємо туди своїх наймолодших членів для неформального спілкування та обміну досвідом на два тижні. Це неформальні зустрічі, коли збирається молодь і обговорює різні проблеми для підвищення свого загального рівня знань та розширення горизонту – і кожного року принаймні десятеро членів нашої організації має змогу відвідати один із таких неформальних заходів.
Г.С.: Важливо також, що ми не забуваємо про те, що вченими не народжуються, ними становляться. І ми пам’ятаємо про тих, хто зараз навчається в школах, ми готуємо базу вже в школах, проводимо роботу із учнями. В Естонії 12 класова система, ми працюємо із 10, 11 та 12 класами, популяризуючи серед них науку, проводимо частково інтеграційний проект, який сприяє спілкуванню російськомовних та естономовних учнів. Ми намагаємося переконати, що наука інтернаціональна і в ній немає розподілу на національності, мову чи віросповідання.
А з вчителями ви працюєте?
Г.С.: У нас є такий проект на майбутнє, але до цього моменту ми не співпрацювали із вчителями.
Д.Т.: Правда, ми один раз спробували, але треба визнати, що це власне та категорія, із якою дуже важко співпрацювати: є вікова різниця, є різниця у сприйнятті. Вчителі звикли вчити, а не вчитися, а якщо вони і спроможні вчитися, то хотіли б бачити перед собою не молодого вченого, а сивого професора. Тобто оце мені видається ключовою проблемою, чому у нас не виходить співпраця із вчителями.
А зі студентами педагогічних ВНЗ? Скажімо, з майбутніми педагогічними кадрами?
Д.Т.: Це, до речі, була б одна із ідей, векторів розвитку, але тут варто згадати, що активних членів у нас не на стільки багато, а організація не настільки велика, щоб зуміти покрити всіх. Нам доводиться розставляти пріоритети.
Чи є у вас якісь особливі напрями співробітництва з Євродоком, країни, з якими ви співпрацюєте найбільше?
Д.Т.: Так, звичайно, вони є, і на даний момент, якщо відверто, пов’язані із особистісними інтересами тих людей, які займаються міжнародними проектами. Якщо говорити про себе, то для мене найбільший інтерес представляють Україна, Молдова, країни Балтії – Латвія, Литва та Фінляндія. Власне, вони і є зараз головними напрямками співробітництва. Вірогідно, ми можемо говорити тут про схожість менталітету, тому що з ними легше співпрацювати, або про те, що ми бачимо фронт робіт повніше. І хоча Україна поки що ще не є членом Євродоку, але сподіваюсь, скоро буде. З іншими країнами-членами ми, звичайно, взаємодіємо, але набагато менше, і бачимося із їхніми делегатами двічі на рік під час заходів Євродоку.
Розкажіть будь-ласка про ваші наміри та цілі стосовно України. Що було вже здійснено, що ви збираєтеся робити в подальшому?
Д.Т.: З Україною у нас зараз триває проект «Розвиток дослідницьких навичок та організаційних вмінь аспірантів України»). По-перше, ми хотіли з’ясувати, якою мірою молоді дослідники та аспіранти на Україні поінформовані про різні перспективи своєї кар’єри, а якщо поінформовані, то чи знають вони про всі компетенції, навички та знання, що необхідні для цього. Це була наша перша мета. Друга – запропонувати наше бачення розвитку конкретних навичок через тренінг-курс. Третя мети - закріпити партнерські стосунки для наступного проекту.
Г.С.: На даному етапі було проведено опитування серед аспірантів Національного університету «Києво-могилянська академія» (НаУКМА), ми покрили майже всіх аспірантів та частину колишніх аспірантів НаУКМА. Конкретні дані, якщо цікаво, будуть доступні після повного завершення проекту в березні 2010, коли ми подамо звіт. На основі цього опитування проведено аналіз наявного стану в НаУКМА, який було представлено як в нашому міністерстві закордонних справ, так і в НаУКМА для того, щоб там могли мати повну уяву про думку своїх аспірантів. Також цей аналіз було подано у Міністерство освіти та науки України. Наступним етапом було інтенсивне обговорення та розробка стратегій спілкування як із представниками НаУКМА, так і міністерства з метою вироблення рекомендацій по зміненню наявної ситуації. На основі опитування були виявлені слабкі сторони, які наявні в НаУКМА, і представлені наші пропозиції. І в цьому звіті, і в аналізі дослідження загалом детально та прозоро прописана вибірка, методи проведення опитування, представлені абсолютно всі дані. Трохи згодом всі охочі пізніше зможуть ознайомитися з тим, наскільки компетентно було проведено це дослідження. Тренінг-курс в Україні (квітень 2009) і нинішня навчальна поїздка (січень 2010) були завершальним етапом.
Отже, звіт по опитуванню аспірантів та аналітичні матеріали можна знайти на вашому сайті?
Г.С.: Поки що є в роздрукованому вигляді ви можете їх знайти у О.В.Забузової (відділ аспірантури та докторантури остаточного звіту рапорту. А звіт буде в вільному доступі пізніше, після закінчення проекту у березні 2010.
Д.Т. : Крім того, у звіті будуть і наші рекомендації, наше бачення того, що ми вважаємо важливим. Ми прагнемо, щоб усе це було сприйняте як гарна порада та обмін досвідом, який можна адаптувати, якщо він вам підходить для вашої конкретної ситуації, але не як імперативний план для дії. Тому ми плануємо продовжити співробітництво, щоб при нашій підтримці в Україні з’явилася активна організація молодих вчених, аспірантів, докторантів, з якою би рахувалася решта груп інтересів та причетних до даної політики і яка би стала повноправним членом Євродоку. Наступна ідея – це проблема керівництва дослідженнями в аспірантурі. Аналіз опитування показав, що багато проблем можна було б вирішити через підвищення якості наукового керівництва в аспірантурі, як це було зроблено в Естонії.
Розмову вела Олександра Новічкова
|
.gif)
