07.11.2008
П’єр Бідар, професор, директор Докторської школи соціальних наук в університеті Бордо-2, розповідає про виникнення докторських шкіл у Франції, про досягнення і проблеми докторської школи під його керівництвом.
Історія і контекст
Докторські школи у Франції, згідно з Болонською реформою, завершують структуру навчання в університеті: ліценціат (3 роки), магістерська програма (2 роки) і докторантура (3 роки). Запроваджені у Франції у 1998 році, докторські школи стали загальною практикою у 2000, а їхнє конкретне функціонування було визначене у міністерській постанові від 7 серпня 2006.
Зазвичай, докторські школи організують навчання докторантів і готують їх до професійної діяльності. Вони покликані виховувати у докторантів міждисциплінарну культуру в межах конкретного і послідовного наукового проекту. Ці школи сприяють міжнародній прозорості у сфері пропозиції докторської освіти, а також науковому структуруванню навчального середовища.
Важливо нагадати природу ситуації до створення докторських шкіл, коли докторант був залишений сам-на-сам із власним науковим проектом, і лише епізодично зустрічався із своїм науковим керівником. Із цього випливав відчутний контраст між умовами дослідницької роботи у природничих науках, де відсоток успішного завершення докторантури сягав майже 100 відсотків, і умовами підготовки дисертацій з філології, гуманітарних і соціальних наук, де рівень успішності трохи перевищував 50 відсотків через складну ситуацію докторанта, змушеного їздити у відрядження, інколи досить далеко, з метою продовження дослідження.
Отже, створення докторських шкіл є відповіддю, з одного боку, на потребу максимального підвищення рівня успішного захисту дисертацій, і з другого боку, воно відповідає бажанню організувати ефективне, але не занадто обтяжливе, наукове оточення для докторанта. Тією мірою, якою йдеться про європейський освітній простір, докторські школи мають на меті уніфікувати національні умови підготовки дисертацій, для того щоб сприяти мобільності докторантів поміж країнами європейської спільноти.
Завдання докторських шкіл
Якщо офіційні завдання є експліцитними, вони створюють загальну схему дії, яку кожний заклад може застосовувати із урахуванням своїх ресурсів, своїх дисциплінарних особливостей і своєї історії. Також, кожен університет має свій власний дух, що проявляється у застосуванні офіційних настанов.
1) Докторські школи проходять експертизу і оцінку Міністерства вищої освіти, яке надає спеціальний бюджет для їхнього функціонування на термін 4-річного плану, який визначає стосунки між Університетом і Державою.
2) Докторські школи об’єднують, в межах закладу чи поміж багатьма закладами, різні дисципліни, кожна з яких спирається на дослідницький колектив чи дослідницький центр.
3) Докторські школи запрошуються до впровадження такої політики працевлаштування докторантів, що спирається на чіткі і відкриті критерії відбору і орієнтує, в межах політики навчальних закладів, перерозподіл певної частки отриманого від держави фінансування на грошову допомогу докторантам.
Національне інформування щодо наявності можливостей фінансування гуманітарних наук в межах навчальних закладів залишається мінімальною через дуже невелику кількість стипендій, що надаються в цьому секторі. Але ці можливості є набагато більш виразними в докторських школах з природничих наук.
4) Докторант вважається дослідником, і бере участь у діяльності науково-дослідницьких колективів чи дослідницьких центрів, якими управляє докторська школа. Він може претендувати на визначену внутрішнім регламентом фінансову підтримку з бюджету докторської школи і її дослідницького центру.
5) Докторські школи слідкують за виконанням Хартії дисертації (передбаченої міністерською постановою від 3 вересня 1998), підписаною Директором докторської школи, науковим керівником, директором дослідницького центру і докторантом. Ця Хартія дисертації фіксує умови успішної підготовки дисертації і уточнює обов’язки учасників.
6) Докторські школи пропонують докторантам міждисциплінарну освіту, корисну для дослідницького проекту і для професійної діяльності, у формі конференцій, семінарів чи ательє.
В Університеті Бордо-2, ми визначили функціонування таким чином:
- публічні конференції, обов’язкові для всіх докторантів, із розрахунку 1 конференція кожні 2 тижні (частина цих конференцій присвячена щорічно обраній темі. Так, наприклад, серед теми, обраних протягом останніх років були: емоції, цінності, інституції, науки і т.і.
- обов’язкове для всіх докторантів першого року вивчення мов;
- дводневні семінари для докторантів другого року, присвячені науковому письму і поширенню наукових досліджень (наприклад, як писати наукову статтю; за участю керівників наукових часописів);
дводневні ательє для докторантів третього року, присвячені умовам і можливостям працевлаштування (під назвою „Ринок праці і соціальні науки”).
Ці заходи повинні підготувати докторантів до професії дослідника у публічному секторі, на виробництві і в сфері послуг, а також до будь-якої професії, що вимагає здобутої під час докторської освіти компетенції.
7) Докторські школи організують наукові і інтелектуальні обміни між докторантами, іноді в межах коледжу докторських шкіл навчального закладу.
В Бордо-2, цей захід був ініційований із початком тематичних днів, що їх організовували самі докторанти певної дисципліни (за конкурсом Докторської школи) для того, щоб поговорити про свою дисципліну перед локальною спільнотою.
8) Докторські школи відкриті до європейського і міжнародного досвіду, підтримуючи процедуру конвенції про співкерівництво дисертаціями, а також інші ініціативи співпраці із закордонними вищими навчальними закладами чи дослідницькими центрами.
Управління докторською школою
Докторською школою керує Директор, якому допомагає Рада. Рада складається із керівників дослідницьких колективів і дослідницьких центрів, і керівників магістерських програм. До Ради входять також представники докторантів і представники зовнішніх по відношенню до навчального закладу організацій (економічний світ, великі публічні інституції, закордонні університети і т.і.)
Призначення Директора
Директор призначається Президентом Університету, і обирається серед університетських професорів і наукових діячів після затвердження Науковою Радою. Директор призначається на 4-річний термін виконання плану і може бути поновлений на цій посаді 1 раз.
Хартія дисертації
Згадана вище Хартія дисертації визначає зміст і моральні зобов’язання між учасниками контракту. Цей документ не має юридичної сили, він просто визначає контекст підготовки докторської дисертації.
Типовий текст такої Хартії, згідно із міністерською постановою:
«Підготовка дисертації грунтується на згоді між докторантом і науковим керівником. Ця згода стосується вибору теми дослідження і необхідних умов для праці. Науковий керівник і докторант мають відповідні права і обов’язки високого наукового рівня».
Хартія визначає наступні 6 пунктів:
- дисертація, етап персонального і професійного проекту;
- тема дисертації і можливості її реалізації;
- керівництво і нагляд за дисертацією;
- час для підготовки дисертації;
- публікація дисертації ;
- процедури поширення дисертації
Час для підготовки дисертації
Згідно із європейською директивою, дисертація має бути підготовлена протягом 3 років. В реальності, і особливо в галузі соціальних наук, відомо, що цього часу недостатньо. Причини відомі: більшість докторантів працює для того, щоб заробити собі на життя, і дослідження часто вимагають поїздок.
Лише ті, хто отримує державну фінансову допомогу в змозі підготувати дисертацію за три роки, але навіть у цих випадках захист рідко відбувається захист по завершенню трирічного терміну.
Отже, університети передбачили заходи полегшення захистів дисертацій у формі дозволу на продовження терміну підготовки дисертації, що може надаватися у кожному конкретному випадку на вимогу докторанта і за умови надання відповідного обґрунтування. Зазвичай, можливе 2-річне подовження для успішного завершення дисертації.
Висновок
Результат запровадження докторських шкіл у Франції є однозначно позитивним.
Ці школи дозволили запровадити наукову динаміку у закладах, але вони також діють у європейському і міжнародному вимірах через збільшення кількості конвенцій про співкерівництво дисертаціями. Цей останній момент є дуже важливим, навіть якщо ще багато можна зробити у цьому напрямку.
Цю наукову динаміку можна також проілюструвати дисциплінарними, і інколи інституційними зближеннями, що їм сприяє практика Докторської школи, тоді як раніше превалювало мирне взаємне ігнорування. Ці дисциплінарні зближення часто приводять до обміну компетенціями, знаннями і методами.
Докторанти можуть скористатися різними фінансовими допомогами, звичайно, скромними, але надзвичайно цінними для реалізації дисертації.
Участь докторантів у житті Докторської школи (підтримка веб-сайту, організація зустрічей і т.і.) є також важливою метою: створити дух „докторської школи” не так просто і вимагає постійних зусиль.
Також важливим є той факт, що докторські школи дозволили налагодити тісніші стосунки із соціально-економічним оточенням. Докторанти з точних наук є природно більш чутливими до цього, але і інші докторанти почали оцінювати необхідність і інтерес цих стосунків. Ми знаходимося на початку динамічного поступу що вимагає усілякою підтримки, адже працевлаштування випускників докторських шкіл повинно залишатися найважливішою турботою керівників Докторських шкіл.
Насамкінець, Докторські школи сприяють підвищенню рівня національної і міжнародної прозорості тих досліджень, що їх проводить університет. Один з виразних показників – це кількість повідомлень чи запитів про запис до докторської школи, яку ми отримуємо через мережу Інтернет, і з усіх частин світу. Це дає змогу відчути рух глобалізації!
|
.gif)
